Дифузія інновацій на шляху до шостого технологічного укладу

Abstract

Частина дослідників довгих хвиль Кондратьєва приділила чимало уваги вивченню інноваційного процесу-послідовного ланцюга подій від нової ідеї до її реалізації в конкретному продукті, послузі або технології, і подальше поширення нововведення. Йозеф Шумпетер виділив відрізки часу, в які відбувається сплеск інновацій і назвав їх «кластерами»[1], однак більше закріпився термін «хвилі інновацій»(англ. waves of innovation)[2]. У рецензії 1940 року на книгу Шумпетера «Business Cycles» Саймон Кузнець визнав дискретність науково-технічних революцій [3]. А в 1975 році західнонімецький вчений Герхард Менш ввів термін «технічний спосіб виробництва»(нім. techniksysteme) і інтерпретував кондратьєвський цикл як життєвий цикл технічного способу виробництва. У 1970-1980 роках прихильник ідеї про дифузії інновацій (процесу, за допомогою якого інновація протягом часу поширюються серед членів соціальних систем), англієць Крістофер Фрімен [4] сформулював поняття «техніко-економічної парадигми»(англ. technoeconomic paradigm). Some researchers of Kondratiev's long waves paid a lot of attention to the study of the innovation process - a consistent chain of events from a new idea to its implementation in a particular product, service or technology, and the further spread of innovation. Josef Schumpeter singled out the periods of time in which there is a surge of innovation and called them "clusters" [1], but the term "waves of innovation" (English waves of innovation) [2] became more entrenched. In a 1940 review of Schumpeter's book Business Cycles, Simon Kuznets acknowledged the discreteness of the scientific and technological revolutions. And in 1975, the West German scientist Gerhard Mensch coined the term "technical method of production" and interpreted the Kondratiev cycle as the life cycle of a technical method of production. In 1970-1980, the Englishman Christopher Freeman [4] formulated the concept of "techno-economic paradigm" in favor of the idea of ​​diffusion of innovation (the process by which innovation is spread among members of social systems over time). Часть исследователей длинных волн Кондратьева уделила немало внимания изучению инновационного процесса - последовательной цепи событий от новой идеи до ее реализации в конкретном продукте, услуге или технологии, и дальнейшее распространение нововведения. Шумпетер выделил отрезки времени, в которые происходит всплеск инноваций и назвал их «кластерами» [1], однако больше закрепился термин «волны инноваций» (англ. Waves of innovation) [2]. В рецензии 1940 на книгу Шумпетера «Business Cycles» Саймон Кузнец признал дискретность научно-технических революций [3]. А в 1975 году западногерманский ученый Герхард Менее ввел термин «технический способ производства» (нем. Techniksysteme) и интерпретировал Кондратьевский цикл как жизненный цикл технического способа производства. В 1970-1980 годах сторонник идеи о диффузии инноваций (процесса, с помощью которого инновация в течение времени распространяются среди членов социальных систем), англичанин Кристофер Фримен [4] сформулировал понятие «технико-экономической парадигмы» (англ. Techno-economic paradigm).